– Антон, скільки років Ви вже знімаєте Зону Відчуження?
У Зону перший раз я потрапив в 2006 році. Тоді я знімав на Canon 350D, це була моя перша цифрова дзеркальна камера. Досвіду тоді було мало, і зараз мені навіть соромно показувати ці знімки широкому загалу 🙂
– Чи є які-небудь зараз обмеження на фотозйомку в цих місцях?На даний момент діють обмеження на зйомку КПП Чорнобильської зони і локального периметра ЧАЕС (тобто все те, що знаходиться за колючим дротом), це системи відеоспостереження, пости охорони, розташування слідових смуг і т.п. Забороняється також знімати співробітників МВС України. Решта місць фотографувати можна без будь-яких обмежень.
– Я б сказав так: специфіка зйомки в тому, щоб при виборі цікавого і незвичайного ракурсу, щоб не провалитися в відкриту стічну яму без люка. Це досить нагальна проблема, і ми завжди попереджаємо своїх туристів про цю небезпеку. Оскільки всі намагаються зробити незвичайний кадр, не допустити повторення вже заїжджених ракурсів, фотограф буквально згинається в різних позах і навіть при деяких ситуаціях лягає на землю. Це загрожує певними наслідками, такими як можливість забруднити техніку і вимазати її радіонуклідами, забруднитися самому, забруднити фотосумку та інші аксесуари. За правилами зони все “брудні” предмети підлягають вилучення і ця людина, безумовно, не пройде дозиметричний контроль на КПП “Лелев” і “Дитятки”.
– Особисто я експериментував з різними ефектами, коли починав знімати. Потім прийшов до висновку, що більшість ефектів просто псує першозданний вигляд фотографії, при цьому втрачається частина її колориту, а саме цим і особлива Зона відчуження. Зараз я використовую зв’язку RAW + Lightroom (як обробник равів), і все що я роблю з фото в Лайтрум, це граюся з повзунками в залежності від освітлення кадру, колірної насиченості і тіней. Фотошоп мені потрібен щоб повісити свій копірайт на картку. Одна справа – студійна зйомка і ретуш фотографії, а інше – Зона відчуження, коли потрібен абсолютно інший підхід до зйомки.
– Перейдемо до фототехніки. На що Ви знімаєте Зону і які об’єктиви найбільш затребувані у вас особисто? Який об’єктив, на Вашу думку, найбільш універсальний для зйомки цих місць?– Зараз я знімаю на Canon EOS 5D Mark II, найчастіше використовую два скла, це Canon 17-40, і Canon 70-200. Іноді я ставлю Helios 44 через перехідник, так як жоден об’єктив не зможе дати таке надзвичайно красивий ефект боке, який малює цей радянський об’єктив. Рідко використовую 50мм. Дуже хороший при зйомці 24-105, якщо немає інших стекол. З плівкових камер у мене є середньоформатний Arax-60 MLU (тюнінгований варіант Києва-60). Під настрій можу знімати тільки на плівку.
– Як я вже зазначав вище, раніше мне приходилося активно використовувати різні відтінки і ефекти. Зараз я вважаю, що найбільш доречно передавати Зону саме такою, якою вона є. Ми з Вами живемо в епоху цифрової фотографії, а головне – кольорової. Використовуйте частіше колір, не потрібно загострювати свою увагу на ЧБ, сепії або пурпурі, так як найчастіше ці ефекти використовують для того, щоб “підтягти” невдале фото. Звичайно, є і моменти, коли скажімо в ЧБ картка буде виглядати краще, ніж в кольорі, особливо в портретній зйомці.
– На жаль, так жодного разу і не вдалося використати IR-фільтри в своїй роботі. Сподіваюся, що незабаром мені вдасться все-таки подивитися на зону через інфрачервоний діапазон.
– Дуже складне питання. Відповідь на нього теж буде неоднозначною. Скажу відразу, що я не є прихильником залишати всякі написи або малюнки в Місті, розставляти предмети для вдалого кадру, але деякі ляльки в певних місцях і позиціях викличуть у глядача більше емоцій, ніж чим би вона лежала захованою в якомусь кутку дитячого садка. Теж стосується і графіті, деякі з них дуже символічні й уже є невід’ємними атрибутами Прип’яті, а деякі не становлять жодного інтересу і артового навантаження. У будь-якому випадку, акти жорсткого прояву вандалізму повинні припинятися.
– У Зону відчуження приїжджає сьогодні багато відвідувачів з дзеркальними фотоапаратами і майже всі з них роблять фотографії цих місць. Як відрізнити фотографа любителя від фотографа професіонала? – Скажу відразу, що зняти шедевр можна навіть на найпростішу камеру. Один плюс хороших дзеркалках – це більш широкий діапазон передачі кольорів і можливість зйомки в RAW. Оскільки саме RAW і дає можливість “гри” з кадром, по-суті це цифровий негатив. Ще краще, якщо ваша камера оснащена повнокадровим датчиком (аналог розміру плівки 35-мм камери), тому що якість знімків зростає в сотні разів. Відрізнити любителя від професіонала можна за багатьма параметрами результатів зйомки. Це і ракурс, і сюжет картки, насиченість, колір, тому що через правильний вибір налаштувань камери фотографії можуть разюче відрізнятися одна від одної. Особисто я себе відношу до любителів, бо бачу багато недоліків в своїх роботах, але намагаюся звичайно вдосконалювати свої навички.
– В такому випадку ми, звичайно ж, кілька обмежуємо творчі “потуги” такої людини. Справа в тому, що в рамках групових поїздок ми не можемо передбачити виділення більшого відрізка часу якомусь одному “обраному” туристу. У всіх туристів в наших групах рівні права, і ми завжди просимо взаємної поваги один до одного. Інший випадок – індивідуальні поїздки. Тут вже весь час виділяється одній людині, або скажімо групі фотографів, так як поїздка збирається виключно під них. За свій багаторічний досвід скажу, що зняти хороший кадр і відчути атмосферу ЧЗВ можна тільки самому особисто, без групи.
– У чому секрет підготовки успішного кадру Зони Відчуження?
– В удачі та настрою фотографа. Як приклад, можна взяти якийсь один осінній день в Зоні. Коли буде лити дощ, осінні фарби і унікальна колірна гама з переважаючим жовтим відтінком ніколи не проявлять себе в повній мірі, а такий кадр вийде вкрай депресивним. Інша справа – коли небо буде синім, з яскравим сонцем, тоді кадр вийде більш насиченим. Всі знають, що основа фотографії – це світло. Немає світла – немає хорошого знімка. Це і є удача – потрапити у вдалий погодний час. Від настрою залежить теж багато. Якщо фотограф перебуває в поганому стані, це обов’язково позначиться на загальному настрою його знімка. До процесу зйомки потрібно підходити відповідально, якщо звичайно відзнятий матеріал захочеться показати широкому загалу, готувати себе і налаштовувати на позитивну хвилю.
– Яка пора року є найбільш атмосферної для фотозйомки?– Безумовно, це осінь. Звичайно, красу ЧЗВ можна відобразити у будь-який порі року, але тільки осінь в Зоні сприймається як щось особливе, адже це унікальне поєднання фарб: гри світла і тіней, особливого тільки для осінньої погоди. Особисто я завжди чекаю осінь, виділяю свої фінанси і прямую у Зону без групи, щоб встигнути передати ще ті моменти ЧЗВ, які у мене залишилися не реалізовані.
– Звичайно є. Їх можна виявити за моїми знімками. Я намагаюся доводити все до більш-менш адекватного стану за своїми мірками, тому деякі кадри я перезнімаю для кращого відображення емоційного навантаження певних місць в Зоні Відчуження.
– Дуже рідко. “Риб’яче око” дуже специфічний, і його постійне використання небажано. Можна зробити окрему серію із застосуванням цього скла і зупинитися на цьому. Можна перезняти такий об’єкт як “Дуга-1”, скажімо, для більш кращого відображення масштабів будівництва цього величезного військового об’єкта. Але постійне використання цього скла вузько обмежує можливості фотографа.
– Залежить від того, що саме фотограф хоче передати знімком. “Дуга” цікава і проекціями своїх конструкцій, і панорамою, яку краще знімати з підліска в 50 метрів від підніжжя об’єкта. Кращі знімки, звичайно ж, досягаються за допомогою ширококутних об’єктивів.
– Чи не розкриєте секрет, що потрібно зробити, щоб отримати гарний знімок НБК та ЧАЕС в нічний час з “мосту смерті”?– (Сміється) Приїхати в нашу дводенку в листопаді або грудні. Пізніший час заїзду в готель дозволяє до останнього дозволеного часу перебування в Прип’яті зняти ЧАЕС з унікальною підсвіткою. Темніє рано і, мабуть, це єдина пора року коли можна зняти вечірню ЧАЕС в рамках легального туру.
– Я вважаю себе аматором … Звання фотографа в повному сенсі цього слова – справді почесне і я вважаю, що тут необхідні певні навички. Фотохудожником бути мені не дано, з причини відсутності часу на це. Тут вже доводиться обирати, або займатися організацією турів в Чорнобильську Зону Відчуження, або повністю віддавати себе фотографії.
– (Сміється) Ви вперто називаєте мене професіоналом, але це не зовсім так. Хотілося б виділити фотографії Michael Forster Rothbart, Олександра Купного (в минулому дозрозвідника ОУ “Укриття”), Ігоря Костіна, як одного з перших п’яти фотографів що побували в перші дні після аварії біля 4-го енергоблоку. Тому що, коли порівнюєш смислове навантаження робіт цих фотографів, мимоволі думаєш, що всі твої кадри – це звичайна дрібна порошинка в величезному світі Чорнобильської фотографії.
– Так, випадки звернень були. Але до продажу знімків компаніям не доходило. Єдине, що я постійно зустрічаю – це незаконне використання моїх знімків на десятках сайтах в оформленні елементів дизайну, в галереях або просто на сторінках людей.
– У 2009 і в 2011 році в Москві проходили фотовиставки «Хочемо, щоб пам’ятали», де були представлені фотороботи з Зони. Чи планується щось подібне в найближчому майбутньому?– У найближчому майбутньому плануються масштабні заходи з нагоди 30-ї річниці аварії на ЧАЕС. Цілком можлива і організація фотовиставок з залученням знайомих фотографів. У будь-якому випадку ми повідомимо громадськість необхідною інформацією, як тільки у нас буде порозуміння щодо загальних організаційних моментів.
– Така опція є, але реалізована вона зараз через проект addyour.name (Адресна книга Прип’яті з докладною онлайн-картою міста). Особисто я не займаюся обробкою таких заявок через велику завантаженість проектом Chernobyl Zone.
